Завдяки випадковій зустрічі з Сандрою на другому місяці війни ми з дружиною Полієн взяли участь у зборі велосипедів та інших речей для наших нових односельців з України. І одне призводило до іншого.
Наприклад, я та інші подбали про те, щоб – коли в Нешіо не було великого залу – усі в Еразмушімі могли разом побачити пісенний конкурс Євробачення, де Україна мала перемогти. І я написав коротку замітку з пропозиціями щодо (мовної) освіти для українських дітей та дорослих на основі моїх професійних знань, а навесні – коли ще не було навчання ISK – я супроводжував студентів 12+ до Praedinius у місті, де вони могли продовжувати працювати над власним українським цифровим навчальним матеріалом на шкільних ноутбуках у супроводі кількох матерів, дуже заангажованої російської вчительки, яка також познайомила своїх учнів з українцями, а також amanuensis з українськими родинними зв’язками. Але я також міг виконувати різну роботу тут і там, наприклад, на заходах Human Library у Гронінгені, на прийомі біженців Тер-Апель восени, на святкуванні Сінтерклааса, на ковзанах взимку та на місці і заповніть цей сайт. І час від часу я допомагав деяким людям, які зіткнулися з проблемами щодо статусу проживання, у контактах з юридичним відділом роботи з біженцями та юристом у справах притулку в місті. Загалом, багато гарного та збагачуючого досвіду, як у співпраці з українцями, так і у співпраці з залученими та ентузіастичними волонтерами!