Мене звуть Ольга, і я приїхала до Нідерландів зі своєю 11-річною донькою минулої весни, втікаючи від страшної війни. Я дуже добре пам’ятаю ранок 24 лютого 2022 року: ми живемо під Бучі та Ірпенем, і нас того ранку розбудили жахливі вибухи…
Зараз ми цілий рік були за понад 2000 кілометрів від дому. Але завдяки дуже особливим голландцям ми розуміємо, що ми не самотні. Вони нас підтримують, і це для нас дуже важливо і дуже потрібно. Я вдячний кожному в цій прекрасній країні.