Мене звуть Наталія Марчук, мені 37 років. До війни я вважала себе щасливою жінкою, тому що жила в улюбленому домі в любові та злагоді, а також мала роботу на тій роботі, яку хотіла. Як сім’я, ми насолоджувалися кожною миттю, проведеною разом. У нас з чоловіком двоє дітей. Аріна і Святослав. Але раптом прийшла війна і моє життя змінилося. До мене прийшло багато питань, і я опинилася тут, у Нідерландах, разом зі своїми дітьми. Це вже було дуже важко морально, але я не знаю мови і менталітету цієї країни і людей. Мені було важко тримати себе в руках і готуватися до нового життя, думаючи, що життя триває, незважаючи на війну в моїй країні... Але зараз ми тут, у Нідерландах, усією родиною. І я зустрів хороших, приємних місцевих людей, які допомагали мені чим могли. І найдивовижніше те, що вони все це роблять від душі. Я вдячний за ваші відкриті двері, за можливість жити тут у мирі та спокої, за милосердя, розуміння та щирі усмішки. Дякую тобі! Родина Марчуків.